Заповідне узбережжя на Донеччині — орнітологічний скарб Східної України.
«Меотида» з давньогрецької — «годувальниця». Історична назва цієї території тисячоліттями виправдовувала свій сенс. Із часів кочового племені меотів біля Азовського моря виживали рибалки та мисливці, звірі та птахи. Тутешнє колоніальне поселення навколоводних пернатих визнано найбільшим у Європі.
Цінна реліквія 79 назв риб і 1500 комах — кормова база для 250 видів птахів, сотня з яких на узбережжі гніздиться, а півсотні занесені до Червоної книги. Крім символу Національного природного парку чоботаря і всюдисущої «господині» берега — чайки-реготухи, на території «Меотиди» можна побачити сіру та руду чаплю, малого бугая, баклана, вушасту сову, зозулю, одуда, білохвостого орлана й екзотичних пеліканів: рожевого і навіть рідкісного кучерявого, котрий віднедавна у Приазов'ї гніздиться.
Серед мешканців парку — 7 найменувань плазунів і з півсотні видів ссавців, включаючи «червонокнижного» степового тхора, рідкісного вухатого їжака й унікального для Азова середземноморського кажана.
Унікальну флору з ознаками аборигенної рослинності «випестував» незвичайний ландшафт із комбінацією морського берега і прируслових масивів, усть і лагун, лиманів і заток, кіс і проток, степу і граніту. Тут уживаються водні, солончакові, болотні, піщані та степові рослини 640 видів, 15 із яких — у Червоній книзі.
А ще це зона археологічних досліджень: на території парку виявлено 60 давньогрецьких, давньослов'янських і козацьких реліквій.
Минуле та сьогодення Унікальний для урбанізованого краю куточок дикої природи дивом уцілів в індустріальному Донбасі. Зберегти цю ділянку степу в незайманому вигляді мріяв ще професор Василь Докучаєв, якому 1894 року уряд Російської імперії виділив тут землю для наукової роботи. У 1926 році Білосарайська коса отримала статус мисливського заказника, а роком пізніше стала республіканським заповідником: на жаль, лише на 10 років. Новим етапом охорони стало включення Азовського узбережжя до науково-дослідної бази створеного у 1965 році Донецького університету та ботсаду Академії наук України. І вже у новій історії країни тут з'явився ландшафтний парк «Меотида» (2000 рік), що входить до Федерації Європарків. Із 2009 року це Національний природний парк.
Розташовується НПП у межах трьох районів: Мангушському, Новоазовському та Нікольському. Це 20 720 гектарів Донецького Приазов'я, 150 кілометрів із двокілометровою береговою лінією. У складі «Меотиди» — ландшафтний парк «Половецький степ», кілька національних і регіональних заказників (природоохоронна робота організована у «Приазовському чапельнику», «Еленчакських баках», «Баках Кривої коси», «Білосарайській косі», «Соснових культурах», «Кривій косі» та «Кривокоському лимані»).
Випробуванням для парку стала лінія розмежування, що поділила перлину краю навпіл. Одна частина співробітників «Меотиди» тепер дбає про охорону заповідників Новоазовська і Сєдово («Кривої коси» та лиману), інша — патронує охоронювані куточки природи у Мелекіному, Мангушському та Нікольському районах (на підконтрольній території залишилися 23 ділянки, острів Ляпіна і затока Білосарайської коси). Попри все, колеги намагаються підтримувати наукове спілкування, бо птахи кордонів не визнають.
Досягнення і перспективи Не було би щастя, якби не нещастя: тепер орнітологи зможуть приділити увагу менш вивченим районам парку, віддаленим від Донецька. У курортному Мелекіному вже заборонено серфінг і організована цілодобова охорона місць гніздування чайок, куликів і комишатників. Захистити пернатих від тривожних чинників є справою надзвичайної важливості, адже покинуті кладки яєць пропадають за пару годин. Екологи навіть умовили військових перенести полігон та стрільбища подалі від «Половецького степу». А заборона полювання на Донеччині позначилася на збільшенні поголів'я фазанів, лисиць, вовків, шакалів, єнотоподібних собак та кабанів.
Природоохоронні зусилля приносять наукові плоди. На Білосарайській косі виявлено 50 гнізд морського голубка, зафіксовано появу чорноголового реготуна, рожевого пелікана і єгипетської чаплі. Унікальною подією для регіону став приліт до Приазов'я декількох десятків білохвостих орланів, котрих у всій Україні лише з півтори сотні: кожен птах на обліку. Орлани харчуються великою рибою і за теплої зими зможуть прогодуватися на Азовському березі.
Сьогодні стоїть питання про розширення меж Національного парку: під охорону треба взяти 3 000 гектарів земель Мангушського району. Таких місць у нас не багато. Рідкісна природа краю варта того, щоб її зберегти.
За матеріалами проєкта Ukrainer.