Пасічник присвятив 20 років виведенню породи бджіл, які не кусаються, розповідає сайт «Суспільне Новини».
Володимир Орашкевич, мешканець села Великі Низгірці, Бердичівського району, Житомирської області, з гордістю демонструє власну пасіку. Тут, серед бджолиних вуликів, він може працювати в самих лише шортах і з димарем, не боячись бути пожаленим.
Власником крилатого господарства Володимир став у 16 років, коли, під наставництвом батька, почав вперше доглядати свою першу пасіку, що налічувала 12 бджолиних сімей. Нині під опікою чоловіка вже понад 50 вуликів, більшість його власної, виведеної самотужки, породи. Показуючи пасіку, він коментує: «Свою домашню бджолу не проміняю ні на яку іншу. Навіть у сезон, коли пасіка не приносить мед, я приєдную матки своєї породи до тих бджіл, які є кращими медоносами й, таким чином, зберігаю їх». Його комахи вирізняються тим, що краще переносять холод, ніж спеку. При температурі 18—20 градусів Цельсія рослини активно виділяють нектар, а вже при 24 градусах Цельсія він стає густішим, прилипає до квіток і цим ускладнює роботу працьовитих медоносів.
На виведення власної, неагресивної породи комах Володимир витратив понад 20 років. Він розповідає, що посилався на досвід німецьких однодумців — селекціонерів, що також займаються виведенням «спокійних» комашиних сімей. Він додає, що «злість» бджіл зовсім не вказує на особливі якісні чи смакові характеристики меду.
Мед та інші продукти виробництва цієї породи комах такі ж запашні та корисні, але при цьому, при роботі поряд з вуликами, почуваєшся спокійно й отримуєш більше задоволення від процесу. Бджоли поводяться мирно, не намагаються вжалити чи захищати вулик від втручання господаря, не потрібно вдягати костюм, маску й боятись бути покусаним.
Аномально спекотне літо цього року пророкує невеликий врожай меду, однак Володимиру, його родині й самим комахам має вистачити. Він переконаний, що добробут бджіл має бути на першому місці, адже кліматичні умови бурхливо змінюються та, із загибеллю бджіл, людей чекає безрадісне майбутнє.