Учені розводять руки: спосіб «бити на сполох» у сучасному суспільстві більше не працює, а навпаки, відбиває бажання піклуватися про довкілля. Про це розповідає Ніж.
На початку шляху «свідомого мешканця» планети Земля все здається досить простим: сортуй сміття, пересідай із машини на велосипед, припини їсти тварин. Гаразд, декілька курок із домашньої ферми, де вони вільно бігали й неслись, можна, але біфштекс з убитої електрошоком корови — це занадто. Людина шукає свій шлях, як гармонійно уживатися з іншими, бути не шкідником, а «вершиною еволюції»... Але чим більше заглиблюєшся, тим гіршим стаєш.
Екологи з готовністю засипають нас інформацією про танення льодовиків, сміттєві острови, види, які вимирають, а також про те, що на виготовлення улюбленою бавовняної футболки пішло понад 2000 л води. І розв'язання проблеми теж залежить виключно від нам. Змінить декілька побутових звичок, не купуйте стільки одягу, відмовтеся від підгузків для свого малюка, виконуйте менше авіаперельотів, установить сонячні батареї на даху, використовуйте менше води, коли чистиш зуби й приймаєш душ… Але це ж все ті блага цивілізації, які зробили моє життя краще — у голові виникає когнітивний дисонанс.
Дослідники урбаністики й політичних наук з Університету штату Джорджія (США) випустили цілу наукову роботу під гучною назвою «Не говори мені, що робити», в якій заявили, що люди втомилися слухати про свідоме споживання. Як повідомляє видання Grist, учені стверджують: людство настільки роздратовано популяризацією екотрендів, що просто відкидає всяку необхідність піклуватися про довкілля.
У дослідженні під назвою «Не говори мені, що робити» взяли участь близько 2000 осіб. Спочатку вони ознайомлювалися з одним з двох видів повідомлень. Перший вид — особиста історія людей, які слідують екозвичкам і піклуються про простір навколо себе, створюючи органічні ферми або джерела енергії. Другими ж були повідомлення про масштабні політичні або державні дії: закони, які обмежують викиди вуглецю, наприклад.
Після цього респондентів просили заповнити онлайн-анкету, щоб визначити їхню реакцію на різний тип подачі інформації про зміну клімату.
Як виявилося, повідомлення першого типу не вразили респондентів і не надихнули їх відмовитися від власних звичок, які шкодять навколишньому середовищу. Повідомлення ж другого типу не викликали такого негативного ефекту. За словами вчених, люди більше довіряють інформації про широкомасштабні зміни, які не вимагають зміни їхньої власної поведінки. До того ж багато зазначають, що не вірять, що екозвички мають хоч якусь силу, тобто сумніваються, що їхні особисті дії здатні глобально вплинути на щось. Вони просто не відчувають, що їхні «маленькі кроки» мають велике значення.
Чому люди так чинять опір поведінці, сприятливій для них самих? Усе зводиться до психології. Як сказала Ріса Палм, професор міської географії в штаті Джорджія і провідний автор дослідження: «Коли людям не подобаються запропоновані їм рішення або коли вони відчувають, що їхня свобода перебуває під загрозою, вони можуть взагалі заперечувати наявність проблеми».
Говорити про питання захисту довкілля вкрай складно, тому що «гасла» закликають жертвувати, бути шляхетними або вегетаріанцями, а це часто дуже кардинальна зміна, до якої людина не готова.
До того ж «результатів щось не видно», і, якщо вірити тим самим новинам, планета продовжує забруднюватися, а клімат розігріватися, які б заходи «не вживалися».
З точки зору поведінки споживачів Ріса Палм вважає, що ретельно складені повідомлення можуть змінити ситуацію.
Як ідеальний приклад вона наводить місто Копенгаген, яке зараз вважається «велосипедним раєм». Після нафтової кризи 1973 року уряд просто переосмислив інфраструктуру і зробив так, що двоколісний кінь став модним і необхідним у кожному будинку. Сьогодні — це унікальна особливість міста, причина жителів пишатися своєю особливістю і дуже органічний вигляд транспорту. Дівчина в сукні на підборах, з кошиком овочів або дитячим сидінням на вулиці відчуває себе спокійно і в безпеці. У той час як в Україні, на жаль, таку картинку й уявити собі страшно.
Іншими словами, екологічні кампанії не повинні бути наповнені стражданням, почуттям непосильної ноші або провини.
Коли у 2010 році жителів Копенгагена запитали, чому вони обрали велосипед, тільки 9 відсотків зазначили екологічність. Для більшості це було просто простіше, зручніше, здоровіше й дешевше.
Мабуть, у цьому весь секрет: змінювати світ можна тільки в задоволення.