Численні наукові дослідження в один голос доводять — тісна взаємодія дитини з живою природою розвиває, спонукає до пізнання та навчання і знижує стрес.
Посадити дитину за парту в стерильний білий клас і змусити непорушно сидіти протягом 45 хвилин — напевно, найгірше, що можна було придумати. Сотні наукових досліджень доводять, що прогулянка на свіжому повітрі, похід у гори, самостійне вирощування рослини із зернята чи зелений куточок у дитсадку — життєво необхідні для дитячого бажання пізнання та навчання. Детальніше читайте на texty.org.ua.
Тривале перебування на природі допомагає дитині розвинути уважність, здатність до тривалої концентрації уваги, самодисципліни й вміння самостійно приймати рішення, пробудити інтерес і задоволення від процесу навчання та, найочевидніше, покращити загальний фізичний стан і самопочуття. Перебування на природі створює безпечнішу, спокійнішу й більш дружню атмосферу, яка спонукає до взаємодії та розвитку допитливості. Дитина пізнає світ через гру і тому тривале перебування серед дерев, рослин, комах і тварин, на морському березі чи в експедиції до печер дозволяє їй «перемкнути» увагу з «виконання завдань наставника» на природніші для неї спостереження, автономність, експеримент і захоплення потоком гри.
Звіти наукових досліджень і вчителів альтернативних шкіл, що проводять заняття серед природи, говорять про те, що в поведінці учнів помічено зростання наполегливості, готовності до самостійного розв'язання проблем, критичного мислення, лідерства, колективної роботи й стійкості. Так результати понад п'ятдесяти досліджень вказують на те, що природа відіграє ключову роль у розвитку екологічної поведінки, оскільки в дітей з’являється емоційний зв'язок із диким світом. Як наслідок, глобальне потепління, вимирання видів тварин і забруднення навколишнього середовища перестають бути абстрактними поняттями, й майбутні покоління більш турботливо ставитимуться до планети, на якій їм жити та виховувати власних дітей.
Мінг Куо з університету штату Іллінойс, Майкл Барнс і Кетрін Джордан з університету штату Міннесота у своїй роботі для наукового журналу Frontiers in Psychology наполягають на тому, що сучасна шкільна освіта віджила себе і новим поколінням потрібно включати перебування на свіжому повітрі в обов’язковий щоденний процес навчання. За переконанням вчених, гіперактивність і розлади уваги — наслідки того, що мозку людини важко пристосуватись до сучасних технологій, які стали основним джерелом інформації, та потрібно давати дитячому мозку альтернативні, більш натуральні й менш стресові джерела пізнання світу.
Тривалий контакт із природою знижує «гіперактивність» під час навчання та допомагає дітям «відтермінувати задоволення», тобто контролювати свої імпульси отримати все й одразу. Позитивні зрушення спостерігались не лише в «нейротипових» дітей, але й у тих, хто мав складності з навчанням, проблеми з концентрацією уваги та сприйняттям інформації.
Банально, навіть, озеленення пришкільної території позитивно відбивається на відчутті спокою та безпечного середовища для того, щоб почати навчатись, пізнавати нове й тривало концентруватись на процесі пізнання. Дослідники провели рандомізований тест, в якому брали участь понад 3 тис. випадково відібраних учнів Бостонських і Чиказьких традиційних та нетипових шкіл. Учні, які навчались у саду, продемонстрували більше знань, отриманих за той самий час, ніж ті, хто навчався в класних кімнатах. Більш того, чим більше діти перебували на відкритому просторі, тим кращими були результати.
Зважаючи на дослідження, рекомендуємо в період «домашнього» навчання батькам звернути увагу на те, чи достатнього часу ваші діти проводять серед живої природи, якомога далі від гаджетів та екранів.