Бджільництво кардинально відрізняється від усього іншого сільського господарства, воно цікаве, захопливе й трохи містичне. Відхилити завісу цієї загадковості й розповісти секрети того, як організована колонія, чим живе і харчується, який цикл та ієрархія бджолиної сім'ї, наважуються небагато українських бджолярів. Чому це так, дізнавався портал Аграрії Разом.
Володимир Коцюк, декан гуманітарно-економічного факультету Хмельницького інституту МАУП, кандидат історичних наук, розглядаючи можливості залучення нових туристичних атракцій, звернув свою увагу на пасіки. Його вебінар «Особливості організації сільського зеленого туризму на прикладі бджільництва», організований проєктом CowBoyky: Український Дикий Захід і був присвячений питанню популяризації цього «солодкого» мистецтва. Бувши пасічником у третьому поколінні, Володимир звернув увагу, що в Україні нараховується понад 400 тисяч бджолярів. Однак, більшість з них зводять свою діяльність лише до збирання меду, і лише 2-3 відсотки цікавляться виготовленням іншої продукції: воску, прополісу, перги, квіткового пилку, маточного молочка, бджолиної отрути й гомогенату. Усі ці продукти мають унікальні цілющі властивості, підвищують імунітет, допомагають регенерації, мають протизапальні властивості.
На жаль, гуртові ціни на таку продукцію на ринку є досить невисокими. Це й стає основною причиною, чому бджолярі надають перевагу виготовленню «для себе» й не реалізують супутню продукцію. Поряд з тим, Володимир звернув увагу, що одним із додаткових заробітків закордонних пасічників є саме проведення екскурсій. Іноді бджолярі заробляють на туристичних візитах навіть більше, ніж продаючи сам мед. Така діяльність має цілу низку плюсів для всієї галузі, однак мало хто хоче за це братися. Очевидними позитивними рисами просвітницької діяльності є не лише додатковий заробіток у поєднанні з основною роботою — збиранням меду. Це додаткова клієнтська база, можливість зацікавити, познайомити відвідувачів з неймовірним життям працьовитих комах, їхніми процесами й різноманіттям продуктів, які виготовляються бджолами. Пасічник, який наважиться цим займатись, отримає можливість реалізувати свій товар у роздріб, розширювати клієнтську базу й налагоджувати дружні стосунки з більшою кількістю зацікавлених людей.
Володимир Коцюк також наголосив, що для туристів, так само як і для бджіл, потрібно створити комфортні умови. Потрібно привести до показного вигляду власне господарство, підготувати атракції, навчитись цікаво й інформаційно розповідати про власне ремесло. Урешті-решт, треба запастись захисними костюмами, щоб не робити екскурсію занадто екстремальною. Щоб ваша пасіка стала «топовою локацією», потрібно попрацювати над її власною історією, ім'ям і «родзинками». Можливо, початковий етап буде достатньо важким і ресурсовитратним, але проведення екскурсій та популяризація бджільництва в перспективі принесе величезну користь для всієї галузі.