Новости22 трав.UKRU

Ученые вырастили 142-летние семена

11 експериментальних зразків насіння виявилися придатними до проростання майже через півтора століття, повідомляє The New York Times.

В Університеті штату Мічиган (США) завершився експеримент тривалістю 142 роки. У 1879 році американським ботаніком Вільямом Джеймсом Біллом було зібране насіння, що проросло у ХХІ столітті.

Розклавши насіння різних рослин у 20 герметичних пляшок, учений їх закопав, щоби дати шанс генетичному матеріалу «ожити» у далекому майбутньому. Аби дізнатися, чи зможе старе насіння прорости через багато років, Білл мав намір діставати зі сховища по одній пляшці впродовж кожних п'яти років та перевіряти життєздатність насіння після висаджування. Наступники ботаніка збільшили період перевірок у чотири рази: спочатку — до десяти років, потім — до двадцяти.

ogorodniki_ohpk/4mPx053GR.jpeg
Derrick L. Turner/Michigan State University

Остання пляшка була викопана доцентом кафедри ботаніки Девідом Лоурі та його колегами 15 квітня 2021 року. Щойно насіння опинилося у ґрунті, як з’явилися сходи. На початку травня проросли одинадцять посаджених зерняток, десять із яких належать дикорослому дворічнику Verbascum blattaria (дивина тарганяча). У Північній Америці ця завезена трав’яниста рослина прижилася з початку XIX століття.

ogorodniki_ohpk/gj--053Gg.jpeg
Derrick L. Turner/Michigan State University

Учених знахідка здивувала, оскільки вони очікували побачити представника іншого виду — дивину ведмеже вухо (Verbascum thapsus L). Насіння саме цього двометрового трав'янистого дворічника з колосовидним жовтим суцвіттям було у перших розкритих пляшках. Втім, виявлене раніше насіння не витримало навіть 20 років зберігання: проросли лише одиниці.

Якщо насіння дивини тарганячої спроможне вижити після 142 років підземної ізоляції, цю рідкісну властивість поширеної дикої рослини варто використовувати у відновленні земель, зазначили вчені.

Тепер дослідники мають намір провести подібний експеримент із сучасним насінням: нові пляшки перевірять подальші покоління науковців.

Liza Banko