Позбавлення від винищувача картоплі ускладнює відсутність у комахи природних ворогів поза Америкою, повідомляє «Популярна механіка».
Дослідження ДНК колорадського жука в університеті Вісконсіна (Медісон) дозволило американським фахівцям виявити гени, відповідальні за прискорену адаптацію до нових умов. Однак механізм такого пристосування все ще залишається для генетиків загадкою.
За словами дослідника Шона Шовілля, в будові генів не виявлено якихось значних особливостей, що забезпечують посилену опірність смертоносним отрутохімікатам. І це робить секрет невразливості комахи ще більш привабливим для наукової розгадки.
Поширившись в XIX столітті на північноамериканському континенті, загадковий жук мігрував за воєнних часів до Франції та Німеччини: як вважається, з армійським провіантом.
Провал спроб отруїти непрошеного гостя хімікатами ентомологи пов'язують із високою опірністю до токсинів. Втім, як саме жуку вдається протистояти новим отрутам і виживати в суворих кліматичних умовах північних регіонів, залишається таємницею.
Можливо, відповідь частково криється в наявності у ДНК декількох десятків генів, що «курують» вироблення комплекту ферментів для перетравлення цукру і широкого спектру білків. Завдяки такому набору, колорадський жук може харчуватися чим завгодно, незважаючи на пасльонові переваги.
«Слабке місце» колорадського жука вчені вгледіли в активному використанні клітинами коротких молекул РНК, що блокують окремі гени. Це відкриття важливо враховувати при створенні нових версій вдосконалених засобів боротьби зі згубниками картоплі.