У тонкощах малопоширеного в Україні агробізнесу розбирався agroday.com.ua.
Наші території під виноградниками в закритому ґрунті зазвичай становлять кілька соток, і лише в Запорізькій та Херсонській областях є плантації до трьох гектарів. Чому таких площ у нас мало, знають фахівці.
Вирощувати лозу в теплицях ризикнули лише п'ять десятків українських господарств. Одне з них розташоване в Нікопольському районі на Дніпропетровщині. Особливість «Виноградника Юліних» полягає в тому, що він виконує функції розплідника. Підприємство успішно експериментує з новим посадковим матеріалом. Закритим і відкритим способом тут вирощується понад п'ятисот сортів столового і технічного винограду, але кожен сорт представлено окремими кущами. Виняток складають масові сорти типу «Аркадії».
«Покупцям лози повідомляємо, як вона почувається у різних ґрунтах, у відкритому та закритому вирощуванні, — ділиться навичками співвласниця бізнесу Аліна Юліних. — Дві наші теплиці (50 на 10 метрів і 30 на 10 метрів) використовуються для вирощування виключно столових сортів, адже технічним потрібне сонячне світло, тобто — відкритий ґрунт. Окрім того, в такій спеціалізації міститься економічна складова: ціни на ягоди технічних (винних) сортів є істотно нижчими за столові».
Виноградарка зазначає, що зміна погодних факторів все частіше «заганяє» лозу в теплиці. Однак це недешеве задоволення. Для тепличного вирощування саджанців із зими фермерам Юліним довелося обзавестися власною котельнею. При спорудженні теплиць важливо передбачити спеціальні клапани, що мають відкриватися двічі на добу, інакше виноград хворітиме. Операції відкриття і закриття клапанів забирають багато часу. Можна доручити цю обов'язкову процедуру електриці, але тоді підвищиться собівартість продукції та знизиться рентабельність.
Спорудження скромної 30-метрової теплиці обійдеться мінімум у 240 тисяч гривень і окупиться лише через два роки. Середня врожайність одного куща винограду становить 20 кілограмів. У теплиці таких кущів вісімдесят. Тож загальний урожай складе не менше 1500 кілограмів. Виноград реально продати по 80 гривень за кіло, тобто сума річної виручки — 120 тисяч гривень. Мінімального прибутку слід очікувати з третього-четвертого років обробітку: за умови, що за перші пару років встигне розкинутися надземна частина куща, яка безпосередньо залежить від об’єму кореневої системи.
«Вважаю ягоду винограду недооціненою, її вартість ледве покриває витрати на вирощування, — зазначає практик Аліна Юліних. — Спорудження та експлуатація теплиць вимагають серйозних матеріальних вкладень, однак певна користь від цього є. Тепличні ягоди — більші, чистіші та дозрівають на кілька тижнів раніше, а це значить, що продати їх можна дорожче».
Збір надранніх сортів винограду з відкритого ґрунту є можливим від початку серпня, пізніх — із жовтня по листопад. А тепличний урожай може випередити ґрунтовий на два-три тижні, даючи фору виробникові, котрий потрапить на ринок раніше за конкурентів, отримавши змогу «зняти пінки» у вигляді гарного прибутку.
Економічну доцільність фахівці вбачають у тепличному вирощуванні саме надраннього та раннього винограду, за рахунок випередження термінів його дозрівання. З появою сезонного вітчизняного винограду ціна на нього падає, а в міжсезоння ягоди коштують досить дорого.
За словами експерта з Інституту виноградарства та виноробства ім. Таїрова, кандидата сільськогосподарських наук Олексія Олефіра, крім можливості реалізувати ранній урожай за завищеною ціною, серед переваг тепличного вирощування винограду — бездоганне збереження кущів та ягід, яким не загрожують зимові холоди і весняні заморозки, град і рясні опади. Тепличний виноград не розтріскується через температурні негаразди та перезволоження. Водночас, не можна ігнорувати і недоліки: потребу в витратному монтажі тепличної конструкції та зрошувальної системи, слабку вентиляцію та викликані цим захворювання лози.
«Розвиткові вітчизняного тепличного виноградарства могла б сприяти державна підтримка цього напрямку, — вважає очільник української Асоціації садівників, виноградарів та виноробів Володимир Печко. — За наявності програми сприяння такому бізнесу тепличні виноградники цілком би впоралися із заміщенням імпортованої продукції. В Україні передбачено компенсацію закладки виноградників, спорудження шпалер і зрошувального обладнання. Протягом двох років також частково відшкодовуються витрати фермерів на придбання холодильних камер із регульованим газовим середовищем. Проте в теплицях із столовим виноградом немає того обсягу продукції, під який би знадобилося промислове обладнання. Це мають бути сотні гектарів і пізні сорти, що добре зберігаються при спеціальній обробці у холодильнику. Такий виноград вирощується в турецьких теплицях і відправляється на експорт. Чому б не запозичити цей досвід Україні?».