Цей аграрний кластер у Бессарабії називають Томатною долиною. За аналогією із Силіконовою долиною, тут створено бізнес єдиної спеціалізації.
З висоти пташиного польоту село в Ізмаїльському районі Одещини виглядає як комплекс теплиць на березі багатоводного придунайського озера Катлабух. Близькість до прісної води і південне сонце — половина успіху в економічному процвітанні місцевих господарств. Друга половина — конкуренція в рамках концентрації, об'єднання ресурсів на загальному напрямку бізнесу.
Дідівське ремесло На карті контури населеного пункту нагадують обриси качиної голови, звідси і назва: Утконосівка. Так село називається з 1947 року, а два століття до цього ногайське поселення в 16 кілометрах від Дунаю і в 50 кілометрах від Чорного моря було відоме як Ördek-Burnu, що в перекладі з тюркської мало таке ж саме значення: «дзьоб качки». Нинішнє населення — переважно етнічні молдавани. У селі зараз — близько 4 тисяч мешканців. І переважна їх більшість вирощує овочі: перець, баклажани, огірки, капусту і обов'язково помідори (хоча, з біологічного погляду, це ягода). Так повелося з дідівських часів: старше покоління тутешніх сімей валізами возило томати на продаж до сусідньої Молдови та інших республік безкрайнього Союзу.
Сьогодні через два кордони ніхто нічого не везе. Вирощеним врожаєм селяни торгують на Одеському Привозі, а оптові покупці приїжджають за товаром прямо до теплиць. За день на домашніх помідорах пенсіонер може виручити 6000 грн., не витрачаючись при цьому на бензин і не сплачуючи за місце на ринку. Якщо їхати з 300 кілограмами на базар, «те на те» і вийде.
На ринку люди впізнають тутешню продукцію здалеку, шикуючись у чергу до табличок із написом: «Утконосівка, Примадонна». Так називається районований сорт томатів із характерним пухирчатим «носиком» — цей солодкий помідор користується у покупців великим попитом. Виведений він у Придністров'ї, а вирощується в Утконосівці: місцеві кліматичні умови йому дуже підходять. Шкода, що до супермаркетів такий смачний сорт не потрапляє: магазини беруть до 100 кілограмів, а селяни пропонують тонни.
Масштаби і витрати Один помідор із Утконосівки може важити 350-450 грамів! Чого б йому не рости, як на дріжджах, якщо двічі на тиждень кущ поливають питною водою. Прісну воду з лиману місцеві мешканці раніше пили, а тепер у кожному дворі є власна 30-метрова свердловина, а волога з водойми централізовано подається насосами до теплиць.
Теплиці в Утконосівці — мало не в кожному дворі. У когось 20 тисяч томатних кущів, у когось 5 тисяч. Цікаво, що теплиці здебільшого не утеплені: як раніше вирощували овочі без опалення, так і зараз культури зріють просто під укриттям. Опалюють оранжереї хіба що 50 власників, котрі спеціалізуються на ранніх сортах. У такому разі перший урожай томатів визріває вже на початку травня.
В опалювальній теплиці треба працювати цілий рік, починаючи новий цикл вже із жовтня. З осені завозиться земля для розсади, заповнюються касети під насіння, включається опалення і вирощується розсада, яка буде висаджена у березні. Власникам опалювальних городів доводиться витрачати більше коштів, часу та зусиль, а збирають вони ті ж самі два врожаї на рік, як і при «природному» вирощуванні. Різниця лише у тому, що з опаленням перші томати дозрівають раніше і продаються дорожче, аби окупити додаткові витрати на вугілля.
Кластерні перспективи Утконосівка є прикладом успішного застосування кластерної моделі підприємництва. Коли господарства об'єднуються за географічною ознакою навколо якоїсь спеціалізації, вони підсилюють одне одного, співпрацюючи і конкуруючи.
Можна згадати про показовий виноробний кластер у Каліфорнії, де навколо виноградної лози об'єдналися близько десятка містечок із 400 винокурнями. Слава винного регіону дала поштовх туризму, будівництву, готельному та ресторанному бізнесу: щорічно 3 мільйони туристів привозять до Napa Valley понад півтора мільярда доларів. Популярність Винної долини зробила місцеву продукцію більш затребуваною і дорогою, ніж вона є у сусідніх районах.
Можливо, доб'ється світового визнання й українська Томатна долина? А поки що в Утконосівці люди завдячують городу за можливість вижити. І помідор їм у цьому — перший помічник.
За матеріалами проєкта Ukrainer