Учені навчили рослину надсилати електронні звіти про зміни клімату через бездротовий зв'язок. І це не означає, що над шпинатними полями буде найкращий вай-фай у місті.
Американська наука поступово розвивається в області нанотехнології, яка, немов єдина універсальна мова, розробляє для сучасного, віддаленого від природи людства нові способи розуміння всесвіту.
Саме завдяки нанотехнологіям дослідники Масачусетського технологічного інституту в США оснастили рослини шпинату вуглецевими нанотрубками, здатними транслювати сигнали. Про об'єднання техніки й ботаніки розповідає Inc.
Річ у тім, що рослини дуже чутливі до навколишнього середовища. Їхня коренева система постійно вивчає навколишній ґрунт, всмоктує воду й вбирає поживні речовини, необхідні для зростання та розвитку. Зелені жителі планети здатні «відчути» найменші зміни складу ґрунту або брак води, що забезпечує їм достатньо часу для підготовки до можливого дефіциту.
Керівник дослідження професор Майкл Страно називає їх «хіміками-аналітиками» дикої природи. Саме ця властивість спочатку й дозволила шпинату стати сапером. Учені провели наномодернізацію, щоб рослина могла виявляти міни або бомби під землею. Якщо коренева система шпинату натрапить на нітроароматичні з'єднання, які входять до складу вибухових матеріалів, то вуглецеві нанотрубки в його листі почнуть видавати сигнал. А інфрачервона камера зафіксує його й надішле дослідникам у вигляді повідомлення. Але вчені пішли далі. Майкл Страно запевняє, що рослина щогодини хімічним шляхом «сканує» світ навколо й отримує величезну кількість інформації, тому це в інтересах людини — стерти мовний бар'єр і під'єднатися до мережі знань. Змінюючи спосіб фотосинтезу рослин, учений зміг змусити їх виявляти оксид азоту — забруднювач, що з’являється під час згоряння, а в майбутньому планує розширити можливості технології розпізнавання задля попередження майбутніх екологічних проблем.
Більш того, учені з Американського університету подбали про те, що стане зі шпинатом після того, як він «вийде на пенсію». Вживати в їжу його не можна, проте можна подрібнити, гідролізувати та спресувати у вуглецеві нанолисти, багаті на залізо й азот. Такі нанолисти стають ефективним природним каталізатором для паливних елементів. Технологія, відома як «рослинна нанобіоніка», переосмислює участь рослин у житті людства та планети й надає їм нового потенціалу.