Як стверджує Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), у світі налічується понад 608 млн домашніх фермерських господарств, які виробляють близько 80 % світових харчових продуктів.
ФАО провели глобальну оцінку й зазначають, що роль маленьких бізнесів часто недооцінена. Так, близько 70 % усіх ферм розміром менше одного гектара, займають лише сім відсотків усіх сільськогосподарських земель, ферми розміром від одного до двох гектарів займають сектор у 14 % від загальної кількості й обробляють чотири відсотки земель, і ще 10 % усіх ферм, що займають шість відсотків загальних земель, мають площу від двох до п'яти гектарів. При цьому, важливо знати, що п'ять з шести ферм займають площу менше як два гектари, вирощують близько 35 % світового продовольства.
Для порівняння тільки один відсоток усіх світових сільськогосподарських підприємств має площу понад 50 гектарів, а це 70 % від усієї оброблюваної землі.
У різних країнах стан і можливості малого фермерського бізнесу відрізняється. Наприклад, дрібні землевласники Китаю вирощують 80 % від усієї частки продовольства, у той час, як в Бразилії і Кенії ця цифра становить менше ніж 10 %.
Заступник директора Відділу агропродовольчої економіки ФАО Марко Санчес коментує доповідь ФАО: «Такі суттєві регіональні відмінності, безпосередньо пов'язані із загальним рівнем економічного розвитку країн. Розміри фермерських підприємств збільшуються в разі, якщо середній рівень національного доходу починає зростати. Нові ресурси сприяють розширенню сімейних фермерств. Так, 99 % господарств в економічно розвинених країнах мають площу понад п’ять гектарів. У той час як в країнах з низьким рівнем доходу це цифра становить лише 28 %».
У таких регіонах, як Південна Азія та країни Африки нижче екваторіального поясу, дрібні фермерські підприємства займають набагато більшу частку сільськогосподарських земель, ніж у середньому у світі, що обумовлено місцевими економічними факторами.
Крім того, не потрібно забувати про географічні відмінності країн, які безпосередньо формують можливості й продуктивність. Наприклад, у Монголії історично слабо розвинене домашнє фермерство. Тому, набагато краще «виживають» великі підприємства й сільськогосподарські організації. Так, 90 % виробленої в країні пшениці припадає на частку підприємств. Водночас, у крихітній Танзанії існують лише кілька великих ферм, що займають всього сім відсотків сільськогосподарських земель. При цьому, вони здатні виробляти 80 % пшениці й 63 % чаю в країні.
Мабуть, один з найважливіших аспектів необхідності підтримувати малі фермерські господарства в тому, що невелика площа охоплених земель дозволяє їм набагато більше уваги приділяти раціональному використанню ресурсів і ефективно розпоряджатися землею.