Звідки взялася традиція наряджати до зимових свят хвойну красуню?
Звичай урочисто прикрашати житло з зовнішнього та внутрішнього боків гілками та травами з давніх-давен існував у різних народів. А ставити в будинку на Різдво ялинку придумали в Німеччині.
Можливо, вічнозелене дерево нашого кліматичного поясу стало заміною фініковій пальмі, гілками якої народ Єрусалиму устеляв шлях Ісуса при вході до міста. Або відповідь варто шукати у легенді про святого Боніфатія і зрубаний ним дуб Одина? Знищивши священний для саксонських язичників символ (його ще називають дубом Донара та дубом Тора), християнський місіонер назвав дивом уцілілу після падіння дерева ялину і запропонував вважати її символом народження Христа. Так чи інакше, ялина у німців стала атрибутом Різдва. І до нас ця різдвяна традиція — прикрашати ялинку до свята — прийшла з Німеччини.
У Російській імперії ялинка «прижилася» в домівках із XIX століття. Законодавицею «моди» стала імператорська сім'я, а саме — імператриця Олександра Федорівна. За її розпорядженням було встановлено першу «дитячу» ялинку з іграшками та подарунками, що призначалися на честь свята п'ятьом дітям і племінницям. А вже через 20 років, у середині позаминулого століття, приклад царської сім'ї наслідувала вся країна: перейняту у німців традицію підхопили від Петербурга до Харкова.
З утворенням СРСР наряджати ялинку до Різдва перестали, однак від чудової традиції не відмовилися: з часом перенесли її на Новий рік. А сьогодні вічнозелене дерево прикрашає наші домівки і до Різдва, і до новорічного свята: як символ оновлення та продовження життя.