Про історію вітчизняної селекції конопель ogorodniki.com розпитали директора Інституту луб'яних культур НААНУ Ігоря Маринченка.
— Ігорю Олексійовичу, коли і навіщо було створено цю наукову установу?
— Інституту луб'яних культур вже 90 років. У 1931 році він створювався безпосередньо для селекції конопель — економічно важливої культури, світовим експортером якої був СРСР. Радянський Союз вважався основним постачальником конопляного текстилю, технічного волокна і кручених виробів (канатів). Колишні позиції України у цій галузі, на жаль, є втраченими. А ще на рубежі 1990-х років у нас було дев'ять серйозних підприємств із первинної переробки (канатні та шпагатні фабрики), окрім колгоспних переробних виробництв конопляного волокна.
— У чому полягала економічна привабливість галузі?
— Навіть колгоспи з 10% конопель у структурі посівів отримували від коноплярства до половини свого прибутку. Ця галузь рослинництва розвивалася у регіонах із конопляними заводами: на Полтавщині, Черкащині, Сумщині, Дніпропетровщині.
— Що трапилося з коноплярством надалі?
— На початку 2000-х років воно занепало у зв'язку з виходом на ринок синтетичних волокон. Зупинка вторинної переробки спричинила і кінець первинної. Втративши можливість збуту вирощеної коноплі, господарства припинили її сіяти. Не сприяло розвитку галузі й аграрне законодавство. Все це відбилося і на вирощуванні ненаркотичних конопель, котрі вперше у світі були виведені саме нашим Інститутом луб'яних культур: у Глухові на Сумщині.
— Коли це було?
— У 1960-х роках, після заборони культивування конопель Конвенцією ООН, Інституту доручили створити сорти без каннабіноїда. Єдиною психоактивною речовиною, котра вирішила долю конопель, був тетрагідроканнабінол. Із появою ненаркотичних сортів української селекції на рубежі 70-80-х років у світі почалося відроджуватися коноплярство. Втім, у той час, як українські сорти від нашого Інституту стали культивуватися в інших країнах, на батьківщині закони щодо вирощування конопель, навпаки, набули суворості. І найжорсткіші вимоги з'явилися за часів незалежності.
— Які це спричинило наслідки?
— До 2012 року вимагалися ліцензія й озброєна охорона посівів, у іншому разі вирощування заборонялося. Це відчутно вдарило по виробниках: охорона обходилася у 30% собівартості вирощування. Згодом закони зазнали змін, однак на той час посіви конопель у всій країні скоротилися до 280 гектарів: цю культуру в Україні сіяли лише два підприємства.
— Чи можна цю ситуацію виправити?
— Вирощування відродити легше, ніж знищену переробку. Площі під коноплями потроху зростають, проте вже немає переробної промисловості: заводи вирізано на металобрухт. Потрібно закуповувати нові технологічні лінії для первинної та вторинної переробки. Якщо в минулому наші підприємства переробляли по 10 000-30 000 тонн конопляного волокна, то тепер можливості невеликих компаній вичерпуються 1000 тонн. Щоби на коноплях заробити, потрібно спочатку витратитися: інвестувати в посів, переробку і маркетинг. Тут не можна розраховувати на швидку окупність (навесні посіяти, восени обмолотити і продати насіння). Вкласти в цю культуру доведеться більше, ніж у соняшник чи кукурудзу. Але й економічний ефект при глибокій переробці може бути більшим.
— Над чим Інститут працює сьогодні?
— Як і раніше, займаємося селекцією і первинною переробкою. Вміст волокна в новому зареєстрованому сорті — 40% (в перших сортах було 8%). Цікавий напрямок — харчове використання конопель. Створюючи сорти для виробництва якісних масел, працюємо над смаковими властивостями, чого не робили раніше. Актуальним залишається технічний напрям. У Європі до 80% посівів конопель використовуються для виробництва целюлози, а решта — у виготовленні композитних матеріалів. У зв'язку зі зростаючим попитом на конопляне полотно, бачимо перспективу в розробці сортів для текстильної промисловості, виробництва тканих та не тканих матеріалів. Великим кроком у розвитку вітчизняного коноплярства стало створення інженерами Інституту у співпраці з бізнесом першої української лінії переробки луб'яних культур. І, звичайно, Інститут підтримує аграріїв і підприємців, забезпечуючи науковим супроводом на всіх етапах вирощування та переробки технічних культур (конопель та льону).