Експедиція «Городників»: чому Артем Семенов перебрався до села?

«Гламурний» фермер Артем Семенов — про благодатне місце та життя із Лаймою.

1 лютого зірці телешоу «Україна має талант» і «Голос країни» виповнилося 35, і у зеніті творчої кар'єри професійний вокаліст, диригент та композитор із Кривого Рогу зайнявся сільським господарством. Додавши до вищої музичної освіти ветеринарні та тваринницькі курси, Артем переїхав на власну ферму під Києвом. Сьогодні унікальний володар чоловічого тенора і жіночого сопрано живе у селищі Мирча, що в 70 кілометрах від української столиці.

— Я засновник і власник міні-екоферми Артем Семенов, — представляється заклопотаний молодий чоловік, якого важко впізнати поза сценічним образом. — У сільськогосподарському бізнесі — три роки. Міського мешканця із дев'ятиповерхівки потягнуло до землі. Радий, що знайшов таке благодатне місце.

— Раніше люди із села переїжджали до міста, а тепер навпаки? — Мені не хочеться провести старість із простягнутою рукою. Адже відомо, як заслужених і народних артистів потім «списують». Нехай дохід буде маленьким, проте стабільним. Склав бізнес-план, за яким у мене має бути всього потроху, щоби люди могли скупитися, як у супермаркеті. При цьому тут все домашнє та натуральне: молоко, сир, сметана, сир, яйця. Маю кіз, курей, бройлерів та перепелів. І щоби забити холодильник на тиждень, навіть не обов’язково вирушати за покупками: вам привезуть продукти додому.

— Познайомте зі своїм господарством, Артеме Олеговичу. — Придбавши занедбаний корівник (із 1940-х років стоїть, напевно, з радянських часів барельєф вождя у конторці зберігся), відразу почав приводити його до ладу, бо ферма має жити і працювати, а не простоювати та руйнуватися. Будував за власний кошт: заробітки з концертів інвестую у фермерство. Їжджу, виступаю і сюди гроші вкладаю. Вклав вже близько мільйона. Кіз залишив лише породистих та від молочних мам. Ось це — красуня Лайма (хоч би Вайкуле на мене не образилася, що її ім'ям козу назвав), чистокровна представниця «безухої» американської породи Ламанча. У них найжирніше молоко. А за продуктивністю вигідніші Альпійки. «Жіноче» товариство очолює рогата коза «з характером» Роза. Пармезан та ще троє козликів живуть окремо. Маю також город і орендовану земельну ділянку з люцерною, буряком та гарбузами для худоби.

— Фермерство — нелегкий хліб. Мабуть, довелося багато чому вчитися? — На фермі треба бути і орачем, і доярем, і рахівником. Купуючи першу козу, не уявляв, чим її годувати: двох тюків сіна надовго не вистачило. Поїздив по курсах, конференціях та майстер-класах. Тепер і дою сам, і сири виробляю. Знаю, як обробити сарай та яйця, зробити ін’єкцію чи поставити крапельницю.

— Іноді своїм козам співаєте? — А як же: «Степом, степом...» (артист затягує українську народну, і мелодійним «ме-е-е-е-е» пісню підхоплює коза — ред.). Що вдієш, коли немає концертів через карантин? Де виступати — на кладовищі, відспівувати небіжчиків? Треба ворушити повітря! Здавалося б, життя зупинилося, а я гребу проти течії. Отримую за це по життю, проте себе поважаю.

Liza Banko