Кажуть: скільки господинь, стільки і смаків борщу. У кожному регіоні рецепти приготування «національного бренду» відрізняються, як і історичні традиції. Чому в околицях Хортиці борщ світліший, аніж у гуцулів чи слобожан, розбиралася експедиція Ogorodniki.com.
Не встигають зварити Борщовий набір від Олени Котик та Олександра Підлужного настільки смачний, що для приготування страви необхідна «козацька витримка». Без тренування сили волі інгредієнти легко вжити, не доводячи до готовності. Так сталося з нашим редактором і власницею запорізької пасіки Анжелою Горбань: незрівнянні овочі в її родині з'їдають сирими. Може, тому в запорізькому борщі і капуста хрумтить, що не встигає розм'якнути: важко дочекатися, поки вона розвариться.
Історичний ґрунт для вирощування місцевих овочів можна описувати у підручниках. Капуста, цибуля, часник, зелень, картопля, морква, буряк, солодкий перець і рожеві помідори в найстарішому Горіхівському районі вирощуються багатьма поколіннями господинь із різних народностей, що зробили взаємний вплив одна на іншу. Село Юрківка, наприклад, свого часу стояло на Шовковому шляху і колись називалося Білецьким, а ще раніше — Аулом. На колишній татарській території при розкопках виявили місто семи мечетей. А в сусідньому селі з XVIII століття жили козаки, і розділяла два народи і дві культури лише річка.
З давніх часів Юрківка вважалася райським куточком для ведення сільського господарства. Особливість тутешнього мікроклімату — відсутність заморозків. Низинне розташування і близькість річки забезпечують більш сприятливі умови для вирощування овочів, у порівнянні з іншими селами навіть тієї ж Запорізької області.
Тож не дивно, що борщовий набір «Дбайливий господар» від фермерської родини Підлужного-Котик на прилавках не залежується. Не виявилося його на момент прибуття гостей навіть у самих виробників, за що варто подякувати обставинам: нам пощастило покуштувати оригінальний борщ, власноруч приготований господинею з дарів її власного городу.
Сімейні цінності У городі привітної господині не лише грядки, а й побудовані чоловіком балагани: це місцева назва теплиць. Напередодні буревій зніс на теплиці дах: довелося терміново лагодити, щоб овочі не замерзли. По другому колу треба садити огірки, перець та капусту (перші качани зрізали 23 лютого). У перервах між посівами теплиця закривається на стерилізацію. До посадки насіння ґрунт буде готовий після внесення корисних бактерій. А картопля в домашньому господарстві росте не в ґрунті, а в сіні: між шарами соломи бульби зростають чистими, їх не потрібно викопувати, обробляти від шкідників та бур'янів.
Буряк у каструлю в тутешніх краях кладуть не всі господині: без нього борщ і за смаком, і за кольором виходить більш ніжним. Олена Котик кидає буряк спочатку на пательню, до шкварок. Можна також квасити буряки, розповідає господиня, як це робили в давнину: бабуся рясно солила коренеплід, заливала водою і накривала гнітом, домагаючись необхідної для борщу кислинки. А в козацьких традиціях належало засипати до каструлі ще й пшоно.
Поки спеціально для нас шинкують «авторські» овочі, з'ясовуємо, що бізнес на городніх культурах у селі не робить більше ніхто. А у авторів бренду «Дбайливий господар» знаходяться сили ще й на особисту пасіку та громадську роботу.
Олену Котик в Горіхівському районі знають як голову місцевої Ради жінок-фермерів. На чолі самоврядної організації «Надія 2012» колишній педагог із 21-річним учительським стажем залучила до рідного села мільйонний закордонний грант, що дозволив побудувати дитсадок і почати ремонт клубу.
Олександр Підлужний після розвалу колгоспу зайнявся ягідним промислом і овочівництвом у рамках власної справи. Дружина склала йому компанію. У планах родини — розвиток зеленого туризму. Мотивація у спільному бізнесі — благополуччя дітей. Водій, агроном, фельдшер — ці спеціальності в селі затребувані в усі часи. Сини стали опорою батькам і створили власні родини, підтверджуючи приказку «Козацькому роду нема переводу».
Дякуємо за матеріал Маргариті. Відкривайте Україну разом з ogorodniki.com