Маніпуляції з механізмами епігенетики призвели до більшої родючості рослин. Досліди американських вчених на третину підвищили врожайність томатів із помилковими спогадами про посуху, повідомляє ресурс «Популярна механіка».
Відомо, що одні клітинні механізми активізують гени, а інші їх пригнічують. Регулюючи генетичну активність, організми отримують можливість швидко пристосовуватися до нового середовища проживання і демонструвати гнучку поведінку у відповідь на незвичні чинники. Завдяки епігенетичним міткам, ряд рослин зберігають, наприклад, інформацію про пережиті посухи.
У Пенсільванському університеті епігенетику поставили на службу підвищенню врожайності помідорів. Дослідники простежили зміну процесів життєдіяльності томатів при пересадці однієї рослини до іншої. У селекції ця практика не є новою: для поліпшення характеристик рослин коренева система підщепи може об'єднуватися з пересаджуваним пагоном прищепи.
У згаданому випадку прищеплювалася рослина з іншим набором генетичних спогадів. Дослідники з'єднали корінь рослини з досвідом протистояння посухи і стебло культури без такого досвіду. Зміна епігенетичних міток активізувала у клітинах нової рослини ген MSH1 (активізація цієї ділянки ДНК відбувається у тому випадку, коли рослина страждає від посухи).
Забезпечивши організм помилковою генетичною пам'яттю про стан без доступу до вологи, вчені підвищили не лише посухостійкість культури, а й її продуктивність: у ході експерименту зафіксовано 35-відсоткове зростання врожайності. Стійке успадкування набутих корисних якостей спостерігається, щонайменше, протягом п'яти поколінь. Досліди довели, що епігенетика може широко застосовуватися у селекційних та сільськогосподарських цілях.