Вивіска «Часник Любаша» привертає до себе увагу обабіч траси Запоріжжя — Токмак. Там і відбулася розмова з хранителем сорту про колізії вітчизняного насінництва.
Запорізький аграрій Іван Захаренко — відомий виноградар і автор сорту часнику, названого ним на честь улюбленої тещі Любові Савеліївни. Як живеться селекціонерові в Україні, з'ясовували ogorodniki.com.
Подарунок природи — Ще за Петра I повідомлялося в збережених записах, що на півдні нинішньої України росте народний сорт часнику, подарований природою. Ми його збережемо, якщо не проігноруємо, не переступимо чи з'їмо, а виділимо і розмножимо. Вперше взявши до рук місцевий сорт 18 років тому, тепер вже його не відпустимо. Маємо справу з унікальною культурою, випадково виявленою на покинутій землі. Залишалося вдячно прийняти цей подарунок природи і не загубити його в процесі культивування. Кращого часнику не буває. Це визнано світом. У останні два десятиліття про наш часник дізналися в Америці і Європі, Австралії та Азії. Про український сорт говорять ізраїльтяни і китайці, араби і росіяни. Його переваги — у морозостійкості та тривалому терміні зберігання. У цього часнику — хороший потенціал (від 7 до 23 тонн із гектара) і неповторний смак. Це як мелітопольська черешня, котра лише на батьківщині сорту вирізняється своїми найкращими характеристиками. Так і наш часник: у Німеччині він вже буде іншим.
Проблема власності — У Херсоні сорт Любаша став Любавою Таврійською. Я з цього приводу зробив заяву насіннєвий комісії. На жаль, проблему не вирішено. Власник сорту вважає його своїм, наполягаючи, що сам його вивів. А насправді, він його знищує, завдає шкоди чистоті сорту. Не заважаючи виробництву, я протестую проти пересортиці. Потрібно правильно працювати з насінням, і за цим мають стежити уповноважені структури. А з цим у нас біда: селекціонери стикаються з повною відсутністю правового захисту. Після продажу українського часнику в Росію там з'явилося вже близько трьох сотень найменувань оригінального сорту. До реєстру культура включається під кількома назвами. Білоруський сорт Добриня і російський Білий лебідь — це наша Любаша. В українському реєстрі — близько п'яти найменувань, два зареєстровано з авторськими правами. На наш патент ми витратили шість років досліджень та реєстрацій. Генетичний паспорт коштує 20 тисяч євро. На судові тяжби щодо незаконної реєстрації запатентованого сорту під іншими назвами потрібні великі гроші. Згідно із законом, автор сорту може претендувати на 5-процентні відрахування від вирощування, за соняшник роялті досягають 60%, за пшеницю — 40%, а мені вистачить 2% від продажу насіння, хоча сам платив колись за саджанці інституту Таїрова 12%.
Кричіть голосніше — Зацікавлені запорізьким сортом араби здивувалися, що ми не заявляємо про свій часник привселюдно. А як це зробити, якщо за останнє десятиліття у нас покінчено з селекцією? Все змішалося. Для сортової чистоти потрібна робота з посадковим матеріалом, розкладка по репродукціях, відбір і прочищення. Тільки тоді можна буде зберегти сорт і не втратити його, як сталося зі знаменитим мелітопольських кавуном, який вважався кращим сортом у СНД. Тепер його немає і вже ніколи не буде. Відновити втрачений сорт неможливо. І український товарний часник не існує. Хоча в Інтернеті — понад 800 пропозицій сорту Любаша. На 90% українські прилавки заповнені сумнівною репродукцією під різними назвами. Гірше, коли пересортиця від невідомих виробників іде на експорт. Європа вже не хоче ризикувати і готова купувати український часник лише у перевірених постачальників із Польщі або Туреччини. Посередники відповідають за якість товару, а наші експортери навіть гарний зовнішній вигляд, як китайці, забезпечити не можуть. Багато продукції неправильно зберігається, транспортується, заражається шкідниками і псується по шляху до покупця. Ті, хто не розбирається в часнику, шкодять нашому сільськогосподарському престижу і закривають дорогу до експорту для сумлінних виробників.
Не піддається схрещуванню — Наш спосіб боротьби з підробками — дотримання чистоти насінництва. Ми працюємо не з гібридом, а з чистим сортом, і не маємо права втратити його назавжди. До часнику не може бути застосована гібридизація. Не можна, як в яблуках, змішати два види пилку, щоб отримати третій сорт. Ось чому з цією культурою не легко. Часник у процесі відбору «селекціонує» сама природа. І якщо немає умов для вирощування, нічого не вийде. В Ізраїлі більшість культур зростає на гідропоніці, тому й низькі показники сухої речовини в часнику. А у нас — 42% сухої речовини, кращий показник на планеті! Ніде у світі не зустрінете подібної концентрації. Іншими словами, з кілограма сирого продукту виходить 420 грамів сухого часнику. У іспанців і французів — 30%, у китайців — 24%. Як і наш виноград із підвищеним вмістом сухої речовини, часник Любаша вирощується без поливу. Перед посадкою важливо правильно підготувати ґрунт, попіклувавшись про затримання вологи. Продуктивною вологою в Запоріжжі вважаються не літні опади, а зимові. Утримання навесні вологи в ґрунті, дрібне і часте розпушування на глибину до п'яти сантиметрів та сапання — шлях до вдалого урожаю.
Продукт для життя — Я тримав у руках 280-грамові голівки часнику. В Україні можна вирощувати 16-18 тонн з гектара. Більший урожай зазвичай забезпечує стандартний посадковий матеріал — зубчик (глибина посадки — 10 сантиметрів). Ми першими посадили 40 гектарів часнику т. зв. Повітряним насінням (глибина посадки — до 5 сантиметрів). Повітряна технологія заощаджує кошти і забезпечує кращу якість. Якщо часник росте поруч із пшеничним полем, він оберігає хлібні злаки від шкідників: кліщі перебираються на ароматних сусідів. Перед закладанням на зберігання часник потрібно обробити від комах. Зберігається овоч у холодильнику. Це потужний противірусний та антибактеріальний засіб, а ще рекордсмен за вмістом глюкози: в часнику її більше, ніж у винограді. Точні слова провидиці Ванги: «Людина живе, поки бджола дзижчить і часник росте».
Дякуємо за матеріал Маргариті. Відкривайте Україну разом з ogorodniki.com