Вперше з 1981 року «гренадер» бджолиного світу потрапив у поле зору людини, повідомляє «Популярна механіка».
Бджола Уоллеса є вчетверо крупнішою за медоносних родичів: крила самиць сягають у розмаху 6 сантиметрів, що вважається абсолютним рекордом серед бджіл. Своїми величезними жвалами (верхніми парними щелепами-мандибулами) мешканці островів Малуку (північна Індонезія) збирають краплі деревної смоли, котру використовують для побудови гнізд. Підселяючись у термітники, гіганти-квартиранти за допомогою смоли захищають вулик від вторгнення господарів насипу — термітів.
Вперше незвичайні бджоли були описані у 1858 році британським натуралістом Альфредом Расселом Уоллесом, який поділився із знахідкою власним прізвищем. До наступної зустрічі бджоли з дослідниками минуло понад 100 років: її повторне «відкриття» належить сучасному ентомологові Адаму Мессеру. В 1981 році під час відвідування островів Бакана вчений виявив кілька гнізд унікальної комахи і збагатив науку відомостями про фізіологію рідкісної бджоли.
З тих пір бджола Уоллеса чотири десятки років не потрапляла на очі вченим, чому сприяла віддаленість від цивілізації ареалу її проживання. Нарешті, наприкінці грудня 2020 року до Індонезії вирушила спеціально споряджена наукова експедиція, яка поставила за мету пошук загадкових комах.
Протягом тижня четверо дослідників марно обшукували насипи термітів із надією натрапити на вулик зниклого з поля зору чорного велетня. І лише на п'ятий день пошуків гід звернув увагу вчених на напівпорожній термітник, в якому і причаївся богатир.
У співпраці з місцевими провідниками інтернаціональна група ентомологів має намір виявити й інші місця гніздування бджоли Уоллеса. Вченим належить дослідити відмінну рису бджіл — соціальну біологію — стосовно даного виду.